Укладаючи договір з банком, клієнт зобов’язується надавати щодо себе правдиву інформацію, а фінустанова гарантує нерозголошення її третім особам. Банківська таємниця — це неодмінний складник угоди між сторонами, що забезпечується державою.
Втім, інколи банки все ж таки надають конфіденційні відомості за запитом уповноваженого органу, фізичної або юридичної особи. Коли таке можливо, та що становить банківську таємницю, розповімо у статті.
Що таке банківська таємниця
Поняття «банківська таємниця» регламентується статтею 60 Закону «Про банки і банківську діяльність», що діє в Україні. Згідно з його положеннями, так називається інформація, що стала відомою фінустанові в процесі надання послуг клієнтам і під час взаємодії з ними, а також третім особам, котрі надають певні послуги банку. Поширення такої інформації, потрапляння її в «чужі руки» може спричинити завдання матеріальної або моральної шкоди власникові рахунку чи учаснику операції.
Банки володіють величезним обсягом інформації про клієнтів. До відомостей, що підпадають під поняття банківської таємниці, належать дані про:
- поточні клієнтські рахунки;
- кореспондентський рахунок фінустанови в НБУ;
- фінансовий стан фізичних осіб і компаній;
- операції та угоди, в яких брав участь клієнт банку;
- організаційно-правову структуру, діяльність юрособи;
- організацію охорони в установі та коди, використовувані для захисту інформації;
- проведення інкасації та перевезення валютних цінностей.
Банк не має права розголошувати без згоди власника рахунку чи учасника операції його паспортні дані, ідентифікаційний код, номер телефону тощо. Навіть якщо відбувся переказ грошей з картки на картку, і платник помилково надіслав кошти іншому адресатові, банк зазвичай відмовляє в наданні інформації про нього. Максимум, що можуть зробити співробітники, — зателефонувати отримувачеві з проханням повернути гроші.
Водночас положення щодо конфіденційності не поширюються на інформацію, що підлягає опублікуванню в обов’язковому порядку, відомості про боржників (у разі прострочення виконання зобов’язання протягом 180 днів і більше) та дані з системи депозитарного обліку Нацбанку.
Розголошення банківської таємниці
Конфіденційна інформація може надаватися третім особам лише в особливих випадках, зокрема:
- за рішенням суду — в обсязі, встановленому цим документом;
- на письмовий запит самих клієнтів, їхніх представників чи бенефіціарів;
- на запит державних органів і установ — Нацполіції, НАБУ, прокуратури, Нацагентства з питань запобігання корупції. Повний перелік осіб та органів, що мають право на отримання секретних даних, міститься у статті 62 Закону.
- був розширений перелік даних, що становлять банківську таємницю. До них включено інформацію про унікальні ідентифікатори платіжних інструментів, призначення грошового переказу тощо. Повний перелік визначений пунктом 14 Правил;
- уточнено процедуру надання інформації Фонду гарантування вкладів фізосіб;
- спрощено процес надання відомостей НБУ під час перевірок.
Наразі ДПС має намір отримувати інформацію про транзакції за рахунками, що становить банківську таємницю, щодо клієнтів, котрі не є суб’єктами податкових перевірок. У Нацбанку розглянули ініціативу і вважають, що у податківців є достатньо підстав для отримання даних про клієнтів. Питання лише в обсягах розкриття відомостей.
Крім того, на думку регулятора, пропозиції податківців перед розглядом у парламенті мають бути доопрацьовані.
Щоб переказати кошти близьким, сьогодні достатньо знати лише номер картки чи телефону. Здійснюючи транзакції через Portmone, ви можете не хвилюватися щодо надійного захисту власних платіжних даних і конфіденційності інформації про отримувача. До речі, за допомогою нашого сервісу ви можете не тільки надіслати гроші, а й створити запит на переказ коштів. Обирайте зручні й безпечні транзакції, користуйтеся Portmone!
